Успішна адаптація
кожної дитини як результат грамотної кваліфікованої психолого-педагогічної
підтримки першокласників та їх родин
Визначення
оптимальної позиції педагога в адаптаційному періоді
Вступ
до школи. Цей період переломний в житті дитини, сім’ї, бо несе за собою нові
умови життя, новий соціальний статус, потребує від дітей і дорослих значної
відповідальності, напруження сил.
Дійсно,
перші тижні, проведені малюками в школі, стали для багатьох з них справжнім
випробуванням, охарактеризувати яке можна так:
психологічний дискомфорт,
тривожність, як результат реакції на незвичну обстановку;
фізична напруга,
як наслідок зміни умов життя, режиму, вимоги підвищеної працездатності;
пошук «свого
місця» в новому колективі, налагодження контактів;
підпорядкування
своїх бажань та інтересів навчанню, школі.
Залежно
від стану здоров'я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого
садка, підготовчих занять для майбутніх першокласників адаптація до школи може
мати різний перебіг. Згідно
зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом
півроку. У половини ж першокласниківпроцес адаптації проходить з певними ускладненнями й затягується на
більш тривалий час.
Термін
„адаптація” - (від латинського adapto - пристосовую). Згідно з педагогічним
словником, адаптація – це пристосування дитини до умов і вимог школи, які для
неї є новими порівняно з умовами дитячого навчального закладу і сім'ї в
дошкільному дитинстві.
За
дослідженнями психологів й педагогів умовно можна визначити три рівні
адаптації.
Високий
рівень адаптації першокласника характеризуєтьсяпозитивним ставленням до школи,адекватним
сприйняттям нових правил і вимог, легким засвоєнням
навчального матеріалу,стійкою увагою
щодо пояснень, вказівок вчителя,здатністю до
самостійної навчальної роботи,охочим і
сумлінним виконанням доручень без зовнішнього контролю,позитивним
статусом в класі.
Середній
рівень адаптації першокласника характеризуєтьсявідносно
позитивним ставленням до школи,розумінням
навчального матеріалу за умови досить детального і наочного пояснення вчителя,зосередженістю
під час виконання завдань, доручень учителя, водночас необхідністю контролю з
боку дорослого,уважністю за
умови виконання чогось цікавого для себе,сумлінним
виконанням доручень,дружбою з багатьма
однокласниками.
Низький
рівень адаптації першокласника характеризуєтьсянегативним або
байдужим ставленням до школи,частими скаргами
на здоров'я, погане самопочуття,перевагою
пригніченого настрою,порушенням
дисципліни,фрагментарним
засвоєнням навчального матеріалу,труднощами під
час самостійної роботи з підручником, потребою значної допомоги вчителя і
батьків,відсутністю
інтересу до навчальної діяльності, мимовільною заміною її на гру,потребою
постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя,
так і з боку батьків,слабим розвитком
мовлення,збереженням
працездатності тільки за наявності тривалих пауз для відпочинку,пасивністю, виконанням
доручень під контролем і без особливого бажання,відсутністю друзів
серед однокласників.
Розглянемо
деякі аспекти адаптаційного періоду
першокласників.
1.Часто на першому етапі навчання у дітей може не бути
ніяких специфічних труднощів при письмі, читанні, у математиці, але наприкінці
І семестру спостерігається наростання стомлення та зниженої працездатності, що
проявляється у неуважності, примхливості, коливанні настрою, упертості,
погіршенні стану здоров’я. Достатньо тривалі зимові канікули знімуть в учнів наростаюче
напруження та стомлення. Але найважчим місяцем на першому році навчання
фактично вважається лютий. Відчуття втоми стає у маленьких школярів все
частішим і тривалішим, діти мало рухаються, мало бувають на повітрі,
позначається й нестача вітамінів та ультрафіолету, натомість різко зростають
навчальні навантаження, темп та інтенсивність навчальної діяльності. Саме в цей
період найбільш чітко виявляються всі навчальні проблеми – труднощі в
оволодінні предметними навичками, енергетичне виснаження, погіршення настрою, часто
агресія чи, навпаки, апатія, небажання що-небудь робити. Зусилля вчителів і
батьків у такому разі потрібно спрямувати на правильно організовану рухову
активність дітей, відпочинок.
2.Виконання домашніх завдань батьки найчастіше вважають
найскладнішим у першій рік навчання. Не секрет, що навіть офіційна відсутність
домашніх завдань зовсім не означає, що нічого додому не задають. Вчителі
рекомендують тренувальні або творчі вправи, які за бажанням можна виконувати
вдома, зазначаючи, що це не є обов’язковим. Звісно, найчастіше діти виконують
рекомендації вчителя, однак не за своєю ініціативою, а під тиском батьків. Дуже
часто виконанняцих вправ затягується.
Насамперед тому, що несформовані навички самостійної роботи, і ще тому, що
батьки вимагають багаторазового переписування робіт із чернетки на чистовик,
змушують виконати всю вправу за один раз, не даючи відвернутись, розслабитись.
Жорсткий нав’язливий контроль дорослих викликає негатив дитини у ставленні до
навчання.
Психологи рекомендують із першого ж дня у школі
поставити справу так, щоб виконання рекомендованих домашніх вправ відбувалася
тільки за ініціативою самої дитини. Батькам треба пам’ятати, що основна функція
домашніх вправ – дати дитині досвід самостійної роботи. Це зовсім не означає,
що не потрібно допомагати дитині, якщо це необхідно, але спочатку дитина
повинна сама спробувати зробити роботу, і тільки якщо це не вдасться, попросити
про допомогу. Пряма допомога, зайвий нагляд тільки переконають дитину у власній
безпорадності.
3.Для соціальної адаптації важливу роль відіграє самооцінка
дитини, що особливо залежить від оцінки її діяльності й поведінки дорослими.
Найавторитетнішої фігурою серед дорослих для першокласника стає вчитель. Дитина
незаперечно приймає його оцінки. Тому часто характеризуючи себе, дитина
повторює лише те, що чув про себе від дорослих. Так само діти формують своє
ставлення до однокласників через призму ставлення вчителя до них. Інколи
вчитель хвалить, виділяє одних учнів у класі як зразок, а інших докоряє в
неправильній поведінці, звертає увагу на неспроможність дитини до якісного
навчання. Як правило, більшість першокласників не досить ще усвідомлюють
критерії, з яких виходить вчитель у своїй оцінці, але вони швидко й тонко
відчувають негативізм у ставленні вчителя до деяких дітей і поступово
переймають модель поведінки у стосунках з ними. Тому, як би важко не було
вчителю працювати з деякими малюками, треба зібратися з силами, заховати своє
роздратування, і ні в якому разі не озвучувати в класі при дітях різкі
зауваження, навіть поглядом не треба видавати своє напруження у стосунках з
ним. Треба пам’ятати, дитина найменше винна у недостатній підготовці до школи.
Краще перевести свою увагу й увагу першокласників на інший більш приємний
момент, вид діяльності тощо.Отже, від
стилю взаємин, що складаються між учнем і вчителем залежать стосунки між дітьми
в класі. Тільки звичайна увага, доброта і любов учителя, позитивне терпляче
сприйняття будь-якої дитини допоможуть створити в класі комфортний мікроклімат.
У цей період особливо важливо продемонструвати дитині повагу, увагу, піклування
і схвалення.
Якою
ж є система роботи вчителя першого класу? Вона включає профілактику, контроль
за процесом адаптації, виявлення причин труднощів в адаптації, професійне
консультування й педагогічну просвіту батьків, корекційну роботу.
На
кінець жовтня під час осінніх канікул вчителі мають змогу
підсумувати свої
спостереження за першокласниками;
проаналізувати
зафіксовані труднощі учнів в процесі адаптації (це найчастіше:відсутність шкільної мотивації з перевагою
ігрових мотивів, тривожність, конфліктність, труднощі спілкування);
приділити увагу
поглибленому вивченню індивідуальних особливостей дітей з низьким рівнем
адаптованості, особливостей їх сімейного виховання;
з’ясувати основні
можливі причини дезадаптованості;
зайняти
оптимальну позицію щодо подальшої організації навчання й виховання першокласників,
індивідуальної та групової роботи з дезадаптованими дітьми;
сформулювати й
чітко окреслити основні напрямки корекційної роботи з ними;
спланувати необхідні
корекційні та виховні заходи;
залучити родичів
на допомогуз рішення проблеми дитини,
орієнтуючи на успішну адаптацію маленького школяра як результат спільних зусиль.
Співпраця з сім’єю має бути злагодженою, щоденною, взаємною, відвертою.
Систему корекційної роботи з дезадаптованими першокласниками
варто плануватиз урахуванням тих специфічних труднощів, що відчуває
кожна конкретна дитина, орієнтуючись на її реальні можливості і здібності.
Корекційно-розвивальні заняття
проводять у формі гри, залучаючи групу дітей, на основі методик розвитку
пізнавальної сфери, мотиваційної, вольової, комунікативних навичок тощо. Така
робота проводиться, як правило, педагогами в позаурочний час або за рахунок
години варіативної частини плану, що призначені на проведення індивідуальних та
групових занять.
Основними
завданнями цих занять можуть бути:
1.Формування установки на взаємодію та доброзичливе
ставлення до однокласників.
2.Формування позитивного образу «Я».
3.Розвиток уміння
правильно й послідовно викладати власні думки.
4.Розвиток основних розумових операцій (уміння узагальнювати, порівнювати
об'єкти, класифікувати їх, виділяти суттєві ознаки, робити висновки).
5.Формування уміння працювати за зразком та відповідно до
інструкції педагога.
6.Розвиток та вдосконалення навичок самостійної навчальної
діяльності.
7.Формування вміння здійснювати контроль за власною
діяльністю.
8.Ознайомлення з правилами просторової організації робочого
(навчального) матеріалу.
9.Розвиток просторової орієнтації в зошиті, на сторінці
підручника та в приміщенні.
При плануванні і
проведенні занять слід враховувати деякі принципи організації
корекційно-розвивального процесу:
1.Поступове ускладнення поставлених завдань: від спільного
виконання завдання з докладним інструктажем до самостійних робіт.
2.Проведення занять із використанням матеріалу, близького
до навчальної програми. Це дає можливість здійснювати трансляцію умінь та
навичок, отриманих на корекційних заняттях, на уроці.
3.Використання ігрових методів і прийомів роботи, бо ігровий
мотив найчастіше є провідним у дітей з низьким рівнем адаптованості. Гра допомагає позбавитися страху щодо можливих
невдач.
4.Чергування рухливих та малорухливих завдань і вправ,
письмових та усних форм роботи задля зняття втоми й збереження працездатності
дітей.
Пам'ятайте! Комплексний
підхід до корекційно-розвивального процесу, своєчасне залучення батьків до цієї
роботи з першокласником дасть позитивний результат: дитина поступово долатиме
труднощі.
За матеріалами виступу методиста ПММК Ю.В.Шаульської
